Трудовий колектив як суб’єкт трудового права Украйни.

Індивідуальна трудова діяльність при певній кількості виконавців забезпечує перехід до більш складного соціального явища - спільної діяльності. Спільна праця в тій чи іншій сфері суспільно корисної діяльності об’єднує працюючих в трудовий колектив, який є соціальною спільністю людей. При такій спільній трудовий діяльності у людини розвиваються і зміцню­ються власна гідність, честь, гордість. Позитивна оцінка ко­лективом дій працівника приносить останньому радість і задо­волення: І, навпаки, негативна оцінка примушує його змінити свою поведінку відповідно до вимог колективу.

Об’єднання людей в їх трудовий діяльності здійснюється на об’єктивній і суб’єктивній основі. На об’єктивній основі пра­цівник, який поступив на роботу, незалежно від своєї волі включається в склад трудового колективу, оформлення якого здійснюється залежно від внутрішньої структури підприємства. На суб’єктивній основі проводиться за волевиявленням працівників об’єднання в організації за професією - професійні спілки та інші громадські організації.

Через відносини з іншими людьми особа існує, проявляв себе в суспільстві. Вона виконує обумовлену трудовим догово­ром роботу, дотримується встановленого на підприємстві ре­жиму роботи, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відносини між людьми мають важливе значення не тільки для суспільства взагалі, а й для кожного підприємства, бо всі вони об’єднані у формальний колектив, правове становище і структура якого визначені статутом. Формальний колектив в кожній соціальній системі, якщо там існує підприємство, роз­поділ праці.

Таким чином, суспільно корисна діяльність, спільна праця є об’єктивною передумовою формування колективу. Справжній колектив виникав там, де люди усвідомлюють свою відпові­дальність за загальну справу, спільно вирішують питання, що постають перед ними, де складаються і стають дійовою силою громадської думки колективу, свідома дисципліна.

Підприємство і трудовий колектив - поняття невід’ємні одне від одного. Підприємство виступає не тільки як суб'єкт трудових відносин у зв'язку із застосуванням праці, а й як гос­подарська одиниця, де працівники створюють особливий суб'єкт права - трудовий колектив.

Трудові колективи виникли внаслідок історичного процесу і виступають як необхідна умова виробництва. Економічною основою їх виникнення та розвитку є виробничі відносини. Caмe виробнича діяльність людей стала тим фундаментом, на якому створюються і розвиваються відносини між людьми. Тому колективами повинні визнаватись організовані групи, спільності людей, які перебувають між собою в безпосередньому спіл­куванні, свідомо і добровільно об'єднались при виконанні су­спільно необхідної діяльності для досягнення загальної мети.



Трудовий колектив виникає разом зі створенням підприєм­ства, установи, організації. До нього входять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства на ос­нові трудового договору, а також інших форм, що викликають виникнення трудових відносин працівників з підприємством. Відносини ж колективізму для кажного працівника виникають з дня, коли працівник фактично розпочинав виконувати тру­дові обов'язки. Підставою, що викликає виникнення трудових відносин, є переважно трудовий договір.

Але трудовий договір регулює відносини працівника з влас­ником або уповноваженим ним органам, підприємством. Відно­сини ж між самими працівниками в колективі не завжди підпа­дають під регулювання норм права. Ці відносини можуть регу­люватись навіть нормами громадських організацій чи моралі. Відносини по об'єднанню працівників в організації за професією регулюються Статутом професійних спілок України чи статута­ми галузевих профспілок. В Конституції України закріплено лише право громадян на такі об'єднання.

Колективи створюються і діють в усіх сферах суспільного життя, їх відносна самостійність дазволяє їм бути суб'єктами правових відносин, що обумовлено економічним, соціальним і правовим відокремленням. У сфері застосування праці колек­тиви називаються трудовими. Але найменування колективу тру­довим ще не дає підстави для віднесення його до суб'єктів тру­дових правовідносин. Трудові відносини створюються зв'язком працівника з підприємством по виконанню певної трудової функції. Та обставини, що норми законодавства про працю ре­гулюють не тільки відносини між працівником і підприємством, а й широкий комплекс відносин по організації праці та вста­новленню умов праці, не означає, що всі відносини, що ре­гулюються трудовим правом, необхідно намагатися втиснути в рамки індивідуальних трудових правовідносин.

Відносини трудових колективів з власниками або уповно­важеними ними органами є прававими, але не трудовими, ос­кільки своїм змістом мають не працю, а лише її організацію і умови, за яких ця праця здійснюється.



Повноваження трудових колективів усіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачене статутом, загальними зборами працюючих. Такі безпосередні відносини можливі тоді, коли підприємства неве­ликі за своїми розмірами, і для розв'язання конкретних питань у кожному випадку є можливість зібрати всіх працюючих. В умовах же великого підприємства вирішення питань вироб­ництва безпосередньо всіма працюючими є досить складним, у зв'язку з чим виникає необхідність використання представниць­кої демократії. В таких випадках повноваження трудового ко­лективу можуть реалізовуватись конференцією або виборними органами трудового колективу, такими, як рада трудового ко­лективу, комітет підприємства, страйковий комітет тощо. Вони, як правило, обираються таємним голосуванням на затальних зборах або конференції трудового колективу строком на два­ три роки не менш як двома третинами голосів.

Трудовим колективам чинним законодавством надані по­вноваження по укладенню колективних договорів, впроваджен­ню досягнень науки, техніки, розвитку творчої ініціативи пра­цюючих, участі в організації, нормуванні, оплаті праці, вико­ристанню фондів економічного стимулювання, поліпшенню умов і охорони праці, соціально-культурних та житлово-побу­тових умов працюючих. Трудові колективи за поданням влас­ника або уповноваженого ним органу і профспілкового коміте­ту затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства. За порушення трудової дисципліни трудові ко­лективи можуть застосовувати до своїх членів заходи громадсь­кого стягнення, які можуть враховуватись при визначенні сис­тематичності невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов'язків, що є однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповнова­женого ним органу.


4116800106346310.html
4116883817643863.html
    PR.RU™